Тема над якою працюю
«Розвиток творчих здібностей та виховання національної свідомості на уроках обслуговуючої праці».
:
Матиміш Ярослава Миколаївна
вчитель трудового навчання
(обслуговуюча праця)
,
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Розвиток творчих здібностей та виховання національної свідомості на уроках обслуговуючої праці……………………………..……………………..…….3-8
Розділ 2. Реалізація проставлених проблем на уроках обслуговуючої праці…………………………………………………………………………..9-12
Висновок………………………………………………………………………..13
Література……………………………………………………………………….13
Якщо бажаєш людині щастя, навчи її працювати. К. Ушинський
Вступ
Трудове навчання – це предмет, зміст якого в новітніх умовах постійно змінюється, адже стрімкий розвиток техніки, різноманітного програмового забезпечення є однією з характерних прикмет сучасного періоду розвитку суспільства. Технології проникають практично в усі сфери людської діяльності. Те, що недавно було фантастикою, нині стає реальністю.
Динаміка змін, що відбуваються в сучасному світі, формує нову особистість учня і потребує інших підходів до викладання трудового навчання. Формування сучасної концепції освіти передбачає реалізацію принципу гуманізації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості. «Єдиний шлях, який веде до знань – це діяльність», - сказав Бернард Шоу. Саме формування в учнів знань за допомогою практичної діяльності – завдання вчителя трудового навчання. А ще важливо самому бути захопленим, щоб зацікавити дітей. Тому в системі уроків трудового навчання з’являються творчі уроки, які є спільним творінням учителя й учнів.
Значну роль у виховання дітей відіграє залучення їх до народної, національної спадщини, що є однією з найдавніших форм духовної культури народу. Вивчення національних обрядів, ознайомлення з давніми українськими ремеслами, з традиціями національної кухні допомагають виховувати любов до свого народу, рідного краю, рідної мови. Дізнаючись більше про минуле свого народу, учні усвідомлюють, що без минулого не може бути майбутнього.
Розділ 1. Розвиток творчих здібностей та виховання національної свідомості на уроках обслуговуючої праці.
Школа зараз по-справжньому стала значущим життєвим простором дитини. Стрижень її – виховання відповідальної особистості, яка здатна до саморозвитку, самостійного, незалежного будування власної долі, налагодження стосунків зі світом; особистості, яка спроможна реалізувати своє призначення через власний вибір, тому в теорії та практиці навчання особливо гостро постає питання розвитку саме творчих здібностей дитини.
В умовах європейської інтеграції національної освіти найефективнішим є інноваційний метод – метод проектів.
Він дає змогу учням системно оволодіти практичною діяльністю в усьому проектно – технологічному ланцюжку – від задуму до його реалізації у виробі. Наприклад: заняття з оздоблення виробів вишивкою, бісероплетіння, в’язання гачком сприяють розвитку творчих здібностей, уяви, фантазії, виховують гарний естетичний смак, почуття прекрасного. Складно навіть уявити що після ознайомлення із кращими зразками виробів, виготовлених у процесі названих технологій, з’явиться хоча б один учень, очі якого не загорілися б вогнем захоплення від побаченого, а в душі не виникло б бажання й самому створити щось подібне. Забезпечуючи правильний методичний супровід творчого зростання своїх підопічних на уроках праці, прагну створити атмосферу дружньої взаємодії з дітьми. А кожен крок в роботі, хоч не великий успіх дитини показую їй, як поступове сходження на вершину майстерності.
Звісно, кожен учитель трудового навчання по-своєму підходить до розв’язання цієї проблеми.
Проте в її основі лежать такі завдання:
· особистісно-орієнтований підхід до організації навчання;
· використання інтерактивних форм роботи;
· формування проектної культури учня;
· плекання психології успіху;
· упровадження інформаційних технологій у практику;
· розвиток творчих здібностей школярів;
· створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини.
Діяльність педагога повинна бути спрямована на те, щоб навчити дитину бути конкурентноспроможною в суспільстві з ринковою економікою, орієнтуватися в системі цінностей, планувати стратегію власного життя, визначити своє життєве кредо та правильно обирати життєвий шлях.
Як показує практика, на уроках технологічного циклу вчитель стикається з такими проблемами, як брак в учнів внутрішньої мотивації до діяльності,невміння застосовувати теорію на практиці, страх перед практичною діяльністю.
Усе це спонукає розв’язувати такі завдання:
· розвиток інтересу, активізація пізнавальної діяльності;
· формування вмінь розробити ідеї за допомогою спеціальних вправ, виготовлення виробів для задоволення естетичних або побутових потреб людини.
У будь-якій національній державі спрямованій на виховання громадянина і патріота своєї держави зі сформованою національною свідомістю процеси національного самовизначення, демократизації та гуманізації нині визначають нові проблеми освіти і виховання підростаючого покоління. Це в першу чергу – формування духовності, яка відображає традиції власного народу. Ми маємо допомогти дітям створити уявлення про українське народне декоративно-прикладне мистецтво. Особливо треба звернути увагу чи виявляють учні інтерес до культурної спадщини нашого народу, до народних ремесел, чи бажають більше дізнатись про трудові та культурні традиції нашого народу.
Виховання можна здійснити різними шляхами. Один з них – залучення учнів у процесі трудового навчання до народних національних промислів, до декоративно – прикладного мистецтва. Тут учні знайомляться з різними видами декоративно – прикладного мистецтва і мають змогу звернутися до національного коріння, знайомляться з народними національними звичаями та традиціями. Все це розширює їх національний світогляд та розвиває їх патріотичне почуття. Дуже важливо, щоб діти не тільки знали народні традиції та звичаї , а щоб охоче прислухалися та виконували їх, тому, що тут закладена мудра народна філософія, моральні заповіді, норми поведінки. На уроках обслуговуючої праці використовую прислів’я, приказки, народні пісні, тексти народних звичаїв.
Знайомлячи учнів з вишивкою, ми вивчаємо історію виникнення та розвитку цього виду мистецтва, технологію виготовлення вишивки, символіку, колірне рішення. Я вважаю, що треба навчити дівчат самостійно створювати з відомих елементів свою систему образів. Звичайно треба знати, що таке орнамент, мотив і які їх особливості по регіонах України. Поєднуючи елементи узорів у різни варіантах, діти звертаються не лише до власних смаків, а й до закономірностей у складанні візерунків на площині.
На уроці для кожного учня бажано створити ситуацію хоч маленького успіху, щоб кожна дитина бачила результати своєї праці, коли їй хочеться показати свій виріб батькам, друзям. Для підвищення пізнавальної діяльності учнів вчителю необхідно вдосконалювати не тільки зміст навчального матеріалу, а й способи роботи з учнями, а саме комплексно використовувати дидактичні, технічні та інші методи навчання, включати до структури проблемі ситуації, дидактичні ігри, використовувати індивідуальні та диференційовані завдання під час проведення практичних робіт, орієнтувати учнів на самостійну роботу, розвивати стимул до самоосвіти, створювати сприятливу атмосферу навчання.
Шукай любов і мудрість в своїм серці.
Красою й творчістю їх людям передай.
Ці слова повинні стати життєвим і педагогічним кредом вчителя.
Кожної весни на Вижниччині в селі Іспас відбувається фестиваль «Калинові обереги» ініціатором якого є Корсун М.О. – вчитель трудового навчання Іспаської ЗОШ І-ІІІ ступенів, керівник районного методоб’єднання вчителів обслуговуючої праці. Тут грають веселковими барвами різні ремесла: вишивка, бісероплетіння, ткацтво, різьба по дереву, писанкарство, живопис. Наша школа вже 14 раз поспіль бере участь у цьому фестивалі, особливістю якого є, те що вчителі та учні демонструють збереження народних звичаїв та традицій, які неодноразово ставали призерами фестивалю народної творчості.
Розділ 2. Реалізація поставлених проблем на уроках обслуговуючої праці.
Виховувати національну самосвідомість можна по – різному. Найбільші можливості для цього відкривають уроки трудового навчання, образотворчого мистецтва і українознавства, особливо, коли інтегрувати у відповідності до вимог програми.
Це дасть змогу розкрити багатство і самобутність народних промислів, усної народної творчості, пізнати мудрість народної пісні, приказки, казки, легенди, зрозуміти душу народу і його інстинкт до самозбереження і само- оздоровлення.
От і в нашій школі було проведене інтегроване заняття(трудове навчання, українознавство) за темою «Хліб наш насущний, дай нам сьогодні…» я прагнула поглибити знання учнів про кулінарне мистецтво Гуцульщини, викликати бажання якомога більше дізнатись про минуле, формувати в учнів усвідомлення того, що хліб – святиня народу, цінний продукт харчування, виховувати повагу до людей, які вирощують хліб.
Було створено експедиційні загони по збору віршів, приказок, легенд про хліб. А також бабусі та прабабусі ділилися рецептами приготування давніх гуцульських страв. Адже всі ми знаємо,що саме, народна кухня, притягує своєю щедрою смаковою гамою, оригінальністю святкових та буденних страв. Хто побував на Буковині, той надовго запам’ятав хлібосільний прийом доброзичливих господарів.
Хліб – яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини. З давніх – давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство,сіль – гостинність і щирість.
Нашу Україну називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут, працелюбні, вміють старанно обробляти землю, вирощувати високі врожаї. Для нашого народу хліб є не просто стравою – це основа його життя і найдорожча святиня. В усі часи берегли хліб. Він був з людиною від народження і до смерті.
Він вічний і святий цей хліб, Чи в паляниці, на столі у хаті. Чи зв’язаний в важкий тужавий сніп, Де колоски шепочуться вусаті. Він чув у полі крик перепелів, Чув жайворонків передзвін весняний, Він виріс для пісень і добрих слів, Тому що народився під піснями. Віки проходять тисячами дій І новим днем земля безмежно рада, Він вічний і святий цей житній хліб. Так, як життя, добро, кохання, правда.
Кожна зернина, хоч і мала, зате дорога, тому що це хліб «Хліб – усьому голова»,- ці слова ми чуємо багато разів і вони стали для нас звичними. Але до хліба не можна ставитись по-буденному. Це святиня людська. І скільки б не проходило років, тисячоліть, він залишається святим і величним завжди.
Як і коли народжувалася і виховувалася любов наших предків до хліба? Усе йшло від сім’ї. Батьки працювали,а поруч з ними були завжди діти, і вони переймали їхні жести, вміння, ставлення до всього.
Довгожителька села Параска Іванівна Кузик, яка провела за обрій більше дев’яти десятків років, люб’язно передала правнучці Олесі та її однокласникам секрети кулінарного мистецтва.
«Хліб, - каже прабабуся,- треба пекти у жіночий день. У цей час, якими б не були родинні стосунки, мають налагодитися, ні прокльонів, ні сварок, інакше хліб не вдається.
Руки мають бути чистими, на голові чиста хустина. Тісто легко випліскувати, робити хлібину круглу, наче сонце і ставити на білий рушник. Потім на лопату класти листок капусти, притрусити борошном і лише тоді – хлібину. Дорогоцінний хліб швидко сажати в гарячу піч. Виходити з хати під час випікання хліба не можна, рипати дверима теж, бо хліб зглевкотіє(буде не якісний)»
Обід із свіжим хлібом завжди свято. Відрізуючи окраєць, тато говорив синові: «Це щоб дівчата любили, а цілушку дамо корівці, щоб молоко прибувало».
Тим часом дівчата пригадували записані від бабусь звичаї та повчання пов’язані з хлібом.
1. Якщо впала додолу хлібина, підніми і, поцілувавши, поклади на стіл.
2. Краяти хліб треба тільки до себе, тому що він святий.
3. На всі свята, за добрим українським звичаєм, хліб повинен лежати на столі.
4. Доїж шматочок хлібця, бо в ньому твоя сила.
Шанобливе ставлення до хліба підкреслюють і народні прислів’я та приказки, які зібрали учні: «Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі», «Земля – матінка, хліб – батенько», «Хто рано посіє, рано й пожне», «Сій вчасно – вродить рясно», «З неба хліб не падає».
Сьогодні для нас хліб став буденним. Ми його їмо кожен день і скільки хочемо. Але не завжди він був такий доступний і щедрий до всіх. Про страшні роки голоду 1946-1947 рр. поділилася з нами жителька села Киселиця М.М. 1931 року народження.
« У нашому селі голоду не було, але як зараз пам’ятаю отих голодних дітей – бесарабів, які ключами, як тужливі журавлики бігли від вулиці до вулиці, від хати до хати, простягали кістляві ручки до людей і просили хоч кусник хліба, щоб не вмерти з голоду, люди допомагали, але зголоджені діти ніяк не могли насититись, скільки б не їли. Спали під плотами, під господарськими будівлями, аж поки голод не гнав їх далі.
Серце рвалося від болю, коли бачила оті запалі зіниці очей, змарнілі обличчя. Кожен давав, хто що мав: картоплю, кукурудзу, капусту. Рятували одні одних, як могли.
Страшні то були роки. Хай Бог боронить від такого лиха, мою сім’ю, всіх вас і хай простить гріхи всім тим, хто замислив таку «чорну справу над нашими людьми».
Від голоду пухли малі і старі, смерть чекала на шляхах, на полях, у хатах. Це був не голод, а штучно створений голодомор, бо влада забрала хліб, щоб допомагати закордону, і показати переваги соціалістичного способу життя для європейських країн.
Найбільше страждали діти. Маленькі рученята простягались до Бога і просили: «Хліб нас насущний, дай нам днесь»…
Радіймо, що наш насущний є на столі, віддаймо дяку трударям, що виростили його і пам’ятаємо:
· Щоденно чесно заробляй свій хліб, будь терплячим і мужнім у повсякденній праці.
· Пам’ятай, що тільки чесному хлібові у нас честь.
· Твої батьки дали тобі перший хліб, а твій обов’язок – дати їм останній.
· Чи дадуть тобі твої діти шматок хліба на старість – залежить від тебе.
· Пам’ятай – земля дужа нашими турботами про неї, земля дає все, що називається життям. Її слід берегти, дбати, щоб не бідніла вона, а примножувалися родючі сили нашої матінки – землі, адже усе, чим живе людина, стоїть після хліба насущного.
Тому на уроках обслуговуючої праці ми не тільки багато розмовляємо про народні традиції, про головну страву на столі – хліб, але і вчимося готувати наші буковинські страви використовуючи поради бабусь і прабабусь. Їхні страви не тільки смачні, але й корисні, вони є рецептами їхнього довголіття. Ось хоча б кулеша – другий хліб. Тепер відзначають, вона стабілізує роботу шлунка, просвітлює мозок, дає силу і міць. Вона не одне покоління селян врятувала від голоду.
Уклонімося перед образами і попросимо Господа аби одвічно був хліб на столі, щоб не глевкотів і не черствів, бо коли черствіє хліб то і душі черствіють.
Висновок
Отже сучасна шкільна освіта готує майбутню молодь до самостійного життя через творчу діяльність. Від того як будуть розвинуті в школярів творчі здібності, залежить творчий потенціал усього нашого суспільства.
Сьогодні країні потрібні люди різних професій, у тому числі вчителі, лікарі, конструктори, художники тощо. Але все частіше, ми говоримо, що кожен у своїй професії має бути творчим. Сучасне соціальне замовлення школі полягає зовсім не в підготовці виконавців, а у вихованні творців, мислителів. Уроки трудового навчання мають бути корисними й значущими для розв’язання програми,вони мають значний розвивальний потенціал і творчу спрямованість.
Але при цьому необхідно:
· Дотримувати послідовності етапів навчання;
· Включати у зміст уроків завдання для розв’язання не тільки технологічних завдань, але і творчих;
· Об’єкти праці на уроці повинні відповідати віковим особливостям та інтересам учнів.
· Творчий процес має бути безперервним.
Література:
1.Барко В. І. , Тютюнников А. М. Як визначити творчі здібності дитини?-К.,1991
2.Волков І. П. Вчимо творчості. Педагогічний пошук. – м.,1998.
3.Вигін В. В. Практикум з трудового навчання.-М.,1999.
4.Воропай О.Звичаї нашого народу:Етногр. нарис у 2т. –К.,1991
5.Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: Іст.етногр.нарис.-К.,1999.
6.Науково – методичні журнали ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ В ШКОЛІ.№22 2013р №20 2013р № 3 2010р.