Минуле стукає в наші серця - виховний захід
ТЕМА: Минуле стукає в наші серця.
Мета: виховувати світлу пам'ять безвинно замучених голодом; виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, розвивати у дітей траурний етикет; дотримання традицій вшанування померлих і загиблих.
Обладнання:1. на стіні тема заходу; панно із чорної хустки з написом
1932-1933рр. уквітчане калиною.
2.На столі хлібина і склянка з водою, напис:» Ціна йому – життя», у підсвічнику - свіча.
Хід заходу
Звучить пісня «Свіча»
Учитель. 83 роки минуло від тоді, як наша Україна втратила мільйони синів і доньок, мільйони невинних людей, яких без жалю винищили голодомором. Тільки сліпий не міг побачити трагедію українського народу. І виявляється такі були. Ці сліпі свідомо говорили, що в Україні ніякого голоду немає і заставляли писати подяку Сталіну за щасливе життя. А в той час навесні 1933р. помирало: щодоби – 25 000 українців,
щогодини – 1 000 українців.
щохвилини – 17 українців.
1. Сьогодні ми знаємо, що це було. Це був більшовицький геноцид. Безкровна. людоморська війна сталінського режиму проти українського народу. 2. Війна задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації. 3. Війна, щоб посіяти в душах страх, жорстокість, підозрілість, неміч. 4. Сталося це літа Божого
Яке запам’ятається кожному…
Навічно, важко, гірко.
Сталося це літа Божого 1933
Пекельні цифри і слова
У серце бють неначе молот,
Немов прокляття ожива.
5. Голодна смерть , напевно найстрашніша,
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка…
6. А це ж було…і ніде правди діти,
Що заподіяли цю смерть більшовики,
Дорослі мерли, старики і діти -
Це геноцид кривавої руки.
7. Щоб наш народ нескорений здолати, Що прагнув волі і в борні стояв, Його рішили в чорнозем загнати, Щоб голову вже більше не підняв.
8. Вмирали сім’ї , вимирали села… Бо все забрали, що народ зростив. Статистика доволі невесела… Мільйони кат згубив.
9 .У люті сталінській страшній Тінь смерті шастала по стінах. Сім мільйонів. Боже мій! Не долічилась Україна.
10. Однією з причин голоду була колективізація. У людей забирали все – корів, коней, зерно вивозили за кордон. У серпні 1932 р. вийшов закон: «Про 5 колосків» за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски на полі.
11. Наступна причина – розкуркулення. Заможних селян виселяли на Північ, або Сибір на каторгу без ніяких засобів існування. Матері залишали своїх дітей, сподіваючись, що їх виростять односельці та держава. Але цих дітей збирали з усієї округи морили голодом і хоронили в братських могилах.
12. Купи зерна та картоплі, зібраних на залізничних станціях для вивезення до Росії гнили просто неба. Але охорона не підпускала до них голодуючих людей.
13. Першими гинули чоловіки, пізніше діти, останніми жінки. Але перш ніж померти, люди божеволіли, втрачали людське єство.
14. То був страшний навмисний голод Такого ще земля не знала. Закрили Україні очі І душу міцно зав’язали.
15. Сліпу пустили старцювати Глуху заставили мовчати. А то би світ втопився у Славуті. Як божевільна їла мати свою дитиноньку майбутню.
16. Мерцями всіялося поле Ні хрестика і ні могили. То був тяжкий , навмисний голод.
Учитель. Пам'ять - нескінченна книга. В якій записано все життя людей і життя країни. Сьогодні через багато років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії. Але з давніх часів люди очищались вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам’ятають і не забудуть.
17. Це – знак нашої пам’яті.
18. Це – святий вогник, який зігріє душі загиблих.
19. це – світло очищення заради майбутнього.
20. А ми це мусим пам’ятати Як голодом морили чесний люд. Бо ж пам'ять у народу не забрати Не знищити, не змити, наче бруд.
21. Господи, помилуй нас Боже, Україну збережи.
Молитва за Україну.